Авратин до 1917 року. Населення.

Авратин — село, центр сільської ради. До 1923 р. —був  у складі Мотовилівської волості Житомирського повіту. Розташоване на берегах р. Карань, за 10 км на південний схід від районного центру Любар та за 34 км від станції Печанівка. Авратинській сільраді підпорядковане с. Кириївка. Відоме з 1585 р. під назвою Гаврятин.  Як село Гавротинка згадується  7 грудня 1601 року в переліку містечок та сіл Луцького повіту, спустошених і спалених татарами. Тривалий час належало магнатам Любомирським.

1913 р. найбільшими землевласниками були Фелікс Мазевський (220 дес.), Ядвіга Вагнер (161 дес.), Софія Островська (160 дес.), Людвіг Буяльський (116 дес.), Марія Осташевська (116 дес.). В Авратині діяли водяний млин, винокурня, корчма, церква Іоанна Богослова, дерев’яна, спорудже­на 1758 р. на кошти місцевого священика Стахурського. До 1870-х діяла як самостійна парафіяльна, пізніше приєднана до Кириївського приходу. Цер­ковна школа грамоти відкрита у 1877 р.

1795 р. налічувалося 438 ревізьких душ; 1811 — 223 (зазначені лише чоловіки);

1816 рік  — 353 душі;

1834 рік  — 446 душ;

1887 рік — 810 жителів;

1899 рік  — 146 дворів, 868 жителів;

1911 рік — 160 дворів, 917 жит.;

1923рік  — 203 дворів, 1097 жителів;

1941 рік — 200 дворів, 843 жителів;

2001рік  — 407 жителів, у т.ч. 199 чоловіки, 208 жінки.

До 1917 р. селяни жили одноосібно, займалися землеробством, вирощували зернові культури: пшеницю, ячмінь, гречку, просо.