Після війни почалася відбудова зруйнованого села. Збитки, заподіяні лише колгоспу, становили 11 765 745 крб. У повоєнні роки колгосп очолював Ф.М. Горач, головою сільради був Ю.Ф. Яриновський.
Весь тягар відбудови ліг на плечі жінок, підлітків, людей похилого віку, тому що частина чоловіків загинула, решта іще не повернулася з фронтів війни. Всі роботи виконувалися вручну, техніки не було ніякої, не вистачало реманенту, тяглової сили.
Колгоспники залишилися безправними і після війни. Вони не мали паспортів, за не вироблення мінімуму трудоднів їх судили і виселяли в райони Крайньої Півночі. Селян обкладали надмірними грошовими і натуральними податками, існував податок навіть на фруктові дерева. Крім того, вони пережили голод 1946 — 1947 рр., спричинений посухою і надмірними хлібозаготовлями.
Йшли роки, поступово життя змінювалося на краще. У 1950-х роках почалося укрупнення колгоспів. У 1960 — 90-х роках в Авратині діяли рослинницька і тваринницька бригади, а також механізований загін, була пасіка на 100 бджолосімей колгоспу "Ленінський шлях", центральна садиба якого знаходилася в Кириївці. За успіхи у праці 28 трудівників села нагороджено орденами і медалями СРСР.
У селі діяли бібліотека, відділення зв’язку, медичний пункт, крамниця, школа.
Немає коментарів:
Дописати коментар