Авратин - моє рідне село

Історія місцевої церкви Іоанна Богослова

У 1758 році в  Авратині на кошти місцевого священника Стахурського була збудована  Церква Іоанна Богослова. ( На фото - не оригінал, а приблизний вигляд церкви).

Теодорович Николай Иванович у праці "Историко-статистическое описание церквей и приходов волынской епархии" (в IV т., 1888 - 99) подає такі відомості:

"с. Авратин, волости Мотовиловской, от города  Житомира 80вер., от ближней почтовой станции  7 вер., от железно-  дорожней станции 28 в. Церковь во имя Святого Апостола и Еван Иоанна Богослова. Построена в1758 г на средства  священника Стахурскаго. Деревянная, с такою же колокольнею. Копии ментрич книг хранятся с 1723 года, а  испов ведом с 1805г. Земли усад с огор 3 дес, пахат 30 д и леснаго сенок 4 дес.

Есть дом для псаломщ., где сущ также церк.-прих школа с 1882 г (учен 25ч.)  Копии метрич книг с1723 г хранятся в целости Дворов 81 1\4, прихожан 651 д об п .,р.-кат. 29 д об п., евр. 15 д об п. Церковь эта приписана к предшествующему приходу  в с Киреевке в 3 в.".

На жаль, під час революції  церква була повністю спалена. Але місце, на якому стояла церква, досі не забудоване. На даний час мешканці Авратина прагнуть відновити колись спалену церкву. Для цього вони шукають кошти та спонсорів. Якщо у вас є бажання допомогти - телефонуйте до  Авратинської  сільської ради 8 (4147)  9-53-42

Авратин у радянські часи

Після війни почалася відбудова зруйнованого села. Збитки, заподіяні лише колгоспу, становили 11 765 745 крб. У повоєнні роки колгосп очолював Ф.М. Горач, головою сільради був Ю.Ф. Яриновський.

Весь тягар відбудови ліг на плечі жінок, підлітків, людей похилого віку, тому що частина чоловіків загинула, решта іще не повернулася з фронтів війни. Всі роботи виконувалися вручну, техніки не було ніякої, не вистачало реманенту, тяглової сили.

Колгоспники залишилися безправними і після війни. Вони не мали паспортів, за не вироблення мінімуму трудоднів їх судили і виселяли в райони Крайньої Півночі. Селян обкладали надмірними грошовими і натуральними податками, існував податок навіть на фруктові дерева. Крім того, вони пережили голод 1946 — 1947 рр., спричинений посухою і надмірними хлібозаготовлями.

Йшли роки, поступово життя змінювалося на краще. У 1950-х роках почалося укрупнення колгоспів. У 1960 — 90-х роках в Авратині діяли рослинницька і тваринницька бригади, а також механізований загін, була пасіка на 100 бджолосімей колгоспу "Ленінський шлях", центральна садиба якого знаходилася в Кириївці. За успіхи у праці 28 трудівників села нагороджено орденами і медалями СРСР.

У селі діяли бібліотека, відділення зв’язку, медичний пункт, крамниця, школа.

Авратин під час Великої Вітчизняної війни

10 липня 1941 р. село зайняли фашисти  і встановили так званий "новий'' порядок. На примусові роботи до Німеччини вивезли 64 юнаків і дівчат.

Жителі Авратина не скорилися ворогові. В селі діяла підпільна організація. 207 чоловіків зі зброєю в руках боронили рідну землю, з них 72 загинули, в т.ч. Василь, Кирило Басюки, Сергій Білан, Андрій, Олександр, Юхим Біленькі, Семен Білий, Василь Босак, Кирило Босюк, Олександр Візиренко, Микола Водяний, Василь, Григорій, Мартин Горачі, Арсеній, Петро Григорчуки, Володимир, Сильвестр Данилевичі, Дмитро Яриновський, Григорій, Олексій, Федір Житники, Ілля Іваненко, Іван, Степан Ковальчуки, Кузьма, Федір Лисюки, Афанасій Демидович, Афанасій Дмитрович Марченки, Олексій Мушнюк, Кирило Омельченко, Іван, Сильвестр Осаульчики, Станіслав, Цезар Острицькі, Василь, Іван, Василь, Микита, Олександр, Петро Самолюки, Василь, Гнат Свідерські, Іван Євдокимович, Іван Якович Семєнчуки, Микита Симонюк, Карно Слободенюк, Василь Сушко, Захар, Федір Тимощуки, Андрій Химич, Михайло, Олександр Хімичі, Тарас Чапрак, Василь Чуба, Василь, Григорій, Микола, Улян, Михайло, Улян Шастуни, Дмитро, Пилип, Яків Яриновські.

29 фронтовиків відзначені урядовими нагородами СРСР. 11 січня 1944 р. воїни Червоної  Армії звільнили село від ворога. 1954 р. воїнам-визволителям та воїнам-односельцям, які полягли на фронтах війни, в селі встановлено три пам’ятники.